Після цього посту важко втриматися і не заплакати. Але ми не можемо ігнорувати і мовчати. Приводимо пост побратимів Миколи без коментарів редакції.

«Командире, я готовий. І я піду», – приблизно такими були слова бойового медика нашого батальйону Миколи Іліна перед тим, як він висунувся до місця, де загинув командир розвідувального взводу лейтенант Дмитро Красногрудь.

Висунувся, щоб, врешті, й самому віддати життя за Україну.

У п’ятницю, 17 липня, на четверту добу після загибелі, терористи нарешті передали тіло Іліна. 20 липня було підтвердження щодо ідентифікації. Сьогодні, 22 липня, з Естонцем прощаються у Києві.

Ми б хотіли сказати, що навіть на війні має бути повага до смерті. Але у російських найманців і близько немає розуміння про військові честь та совість.

Микола мав розпізнавальні знаки медика й загинув під час гарантованого ОБСЄ режиму тиші, який зухвало порушили терористи.

Веселий та легкий на підйом, Ілін з позивним «Естонець» постійно проводив у батальйоні курси тактичної медицини. Він казав нам: «Ці знання колись врятують вам життя. От побачите!».

Бачимо, брате, і дякуємо тобі, що вчив нас і намагався уберегти.

Вічна пам’ять тобі, Естонцю!

Не забудемо. Не пробачимо.

«Командире, я готовий. І я піду», – приблизно такими були слова бойового медика нашого батальйону Миколи Іліна перед...

Posted by 137 окремий Батальйон Морської піхоти on Wednesday, July 22, 2020

У коментарях десятки українців приєдналися до співчуттів.