75-річний Леонід Якубович поділився спогадами з життя. Телеведучий шокував глядачів, розповівши, що ще в юному віці приймав пологи, повідомляє П'ятий канал.
Одна з учасниць чергового випуску "Поля чудес" заявила, що займається консультуванням майбутніх мам. У відповідь на це Леонід Якубович поділився несподіваним фактом зі своєї біографії.
Підпишіться на Українці у Google News! Тільки найяскравіші новини!
Підписатися"Ох, мені в 16 років довелося самостійно прийняти пологи. Так, була справа", - заявив телеведучий, залишивши в подиві аудиторію. "За це треба випити", — відповіла гостя програми.
Ведучий шоу" Поле чудес " нещодавно відсвяткував своє 75-річчя. Ювіляр випустив свою автобіографічну книгу "Плюс мінус 30: неймовірні і правдиві історії з мого життя", в якій похвалився своїм успіхом у жінок.
Так. у 1994 році Леонід Якубович приїхав до Одеси на фестиваль "Гуморина". Телеведучий поділився спогадами, як міліціонери вели його до готелю крізь радісну натовп.
Вже біля входу крізь оточення продралася розудала пишнотіла молодиця, підскочила до мене, сунула в руки тюбик помади і з криком: "Аркадьич, розпишись хоч тут!"- повернулася задом, нахилилася і задерла спідницю на голову! Натовп заревів так, що похитнувся Дюк на п'єдесталі. І я помадою написав на двох її половинках "Поле " і"чудес".
Саме в той час Леонід Якубович завоював народну славу, почавши вести капітал-шоу "Поле чудес".
Зірка ТБ розповів, як знайома сусідка попросила його викинути помийне відро, коли він виходив з квартири в метелику і смокінгу, збираючись на зйомки.
Ну і нічого особливого, до мене з якими тільки проханнями не зверталися. Подумаєш, помийне відро! І поки я все це в мозку перемелюю, вона відкриває двері, простягає мені відро і шепоче: "будь ласка, а то я абсолютно гола, раптом хто-небудь побачить". Я потім їхав в ліфті, прямо сльози на очі! Що означає "Хто-небудь"? А я тоді хто?
У 1995 році Леонід Якубович відправився під Туапсе, щоб взяти участь у дитячому фестивалі "Орлятко".
Там знаменитий телеведучий сховався від нав'язливих шанувальників в туалеті, який мила "здоровенна тітка".
Заскочив, навшпиньках до кабінці і заникався там... Ну, як самі розумієте, природа взяла своє, і я, вже вибачте, тихенько так притерся до пісуара. І тут як грім серед ясного неба, як постріл з базуки: ба-бах!!! Мене втиснуло в фаянс! А це вона плазом з маху шарахнула швабру об кахельну підлогу, ногою відчинила двері сортира і на весь натовп моторошним пронизливим голосом закричала: "Мартьяновна!!! Ітіть сюди! У мене "Поле чудес" ссить!!!". Як я встиг вискочити, поняття не маю. Туди вже рвонули за автографами всі: здорові, хворі, убогі, вагітні, носильники, митники, білетери, мами з дітьми.
