Не те щоб до цього ім'я Сергія Вязмікіна, який до звільнення з лав Нацполіції обіймав посаду першого заступника начальника Департаменту захисту економіки, не миготіло в пресі.

Але ранкова пробіжка вулицями французького курорту викликала неабиякий інтерес. Ще б пак – звідки у поліцейського, хай і досить високопоставленого, кошти на життя в Ніцці? На жаль, розслідувачі зосередилися на тому, що лежить на поверхні – а саме на активах, задекларованих Вязьмікіним під час служби поліції. Зрозуміло, що колекція дорогих годинників (zenith, ulysse nardin, cartier) та не менш дорогих автомобілів (Mercedes-Benz GLS 500, Volvo) та інші матеріальні блага колишнього поліцейського привернули увагу. Звичайно, пояснювалися вони стандартно - багатою дружиною. Хоча всі розуміють, звідки у поліцейських беруться багате подружжя.

Деякі копнули далі – у тій же декларації значиться, що дружина Сергія Анатолійовича Вязмікіна, Оксана Олександрівна Вязмікіна, має корпоративні права у ТОВ «Перша українська аграрна компанія» та AMO-SV DMCC, зареєстрована в Об'єднаних Арабських Еміратах у Дубаї.

Найзатятіші пішли далі – розкопали зв'язок Оксани Вязмікіної з Олександром Петровичем Ситаком, від якого вона, судячи з тієї самої декларації, у 2018 році отримала подарунок у рівно один мільйон гривень. Втім, з погляду закону все чисто – Сітак є батьком Оксани Вязміконої, от і робить подарунки коханій дочці. Були ще згадки про те, що AMO-SV DMCC Вязмікіною продавала «Бердичівській солодовій компанії» Ситака кукурудзу (що вже абсурд), але на цьому публікації про цю цікаву родину закінчувалися. Щоправда, журналісти розкопали судове рішення за фактом ДТП, вчиненого громадянкою Росії Оксаною Олександрівною Вязмікіною, але в Україні нікого не здивуєш наявністю російських паспортів у представників найвищого керівництва країни, тож на цей факт навіть не варто звертати увагу.

А ось чому розслідувачі не пішли далі ланцюжком фірм і прізвищ, що значаться в декларації Сергія Вязмікіна – загадка. Можливо, тому що декларації деякий час було закрито від публічного доступу. Але це не пояснює того, чому таким колоритним екс-поліцейським не зацікавилися його колеги та інші правоохоронці. Адже навіть вивчення відкритих реєстрів вражає уяву. Причому наголошуємо – йдеться не про сина олігарха чи генія типу Стіва Джобса, йдеться про пересічного, по суті, поліцейського, який за обов'язком служби мав захищати економіку України від злочинних посягань.

Отже, станом на березень 2024 року сам Сергій Анатолійович Вязмікін значиться бенефіціаром двох компаній: АТ "Закритий недеверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фарт капітал"" та ТОВ "ОССОЙО".

Кінцевим бенефіціарним власником венчурного фонду «Фарт капітал» є Сітак Марія Олександрівна, яка є тещею Вязмікіна. І тут відкривається приголомшливий ланцюжок, який просто неможливо розкрити в рамках короткої статті. Тому що тільки Марія Сітак значиться власницею або співвласником 24 компаній: АТ «ЗНВКІФ “ФАРТ КАПІТАЛ”” ТОВ “ОССОЙО”, ТОВ “Зелений вал”, ТОВ “Аміда транс”, ТОВ “КУА Київ Інвест капітал”, ТОВ “ФК Київ Інвест капітал», ТОВ «Млин Аккерман», ТОВ «ОССОЙО Південь», АТ «ЗНВКІФ ДІАГРАМЗ», ТОВ «Млин Фастів», ТОВ «Фастів мука», ТОВ «Вест-Газ-Плюс», ТОВ «Бердичівська солодова компанія» , ТОВ «Актив транс», ТОВ «Солар блест», ТОВ «Перша українська аграрна компанія», ТОВ «Елітбудгруп», ТОВ «Габро плюс», ТОВ «Габро ресурс», ТОВ «ССТ», ТОВ «Бос», ТОВ « Комплекс екологічних споруд», ТОВ «Головинський камінь». Багато хто з них розташований на території Житомирської області, де зять пані Сітак, пан Вязмікін, починав своє стрімке сходження до вершин поліцейської кар'єри.

Там розташовано багато фірм тестя Вязмікіна, Ситака Олександра Петровича. Щоправда, будучи людиною розумною, вона має менш значну колекцію бізнесів:

Дружина Вязмікіна та дочка Ситаков Оксана має ще скромніший перелік корпоративних прав. Окрім уже згадуваної AMO-SV DMCC з ОАЕ, Оксана Вязмікіна є ФОПом та співвласником ТОВ «Перша українська аграрна компанія»:

Від самого Сергія Вязмікіна, через ТОВ «ОССОЙО», відкривається ще два приголомшливі уяви ланцюжка. Це – уповноважені особі Мунтян Ігор Іванович і Камінський Анатолій Францович. Перший має відношення принаймні до чотирьох юридичних осіб, серед яких парафія Російської православної церкви в Україні в місті Арциз-2:

У другого – набагато багатша колекція:

І, що характерно, більшість із цих фірм знову ж таки мають місце реєстрації Житомир, який є вотчиною сім'ї Сітак і стартовим майданчиком Вязмікіна.

Частина цих фірм світилася у скандалах щодо уникнення податків. Як ті ж «Бердичівська солодова компанія», що входить до холдингу «ОССОЙО», і купувала кукурудзу в Дубаї, у AMO-SV DMCC, а потім продавала солод пивзаводу «Оболонь». Вона ж світилася, щоправда, на периферії, у скандалах із незаконною торгівлею тютюновими та алкогольними виробами, куратором схем у цій сфері називають саме французького друга Вязмікіна Ігоря Абрамовича.

Але ці відомості уривчасті і розрізнені. А ось дослідженням усіх зв'язків сім'ї Вязьмікіних-Ситаків та розслідуванням діяльності фірм, що входять до їхньої міні-імперії, ніхто не займався. І претензія тут насамперед до правоохоронців – у їхніх руках перебуває потужний слідчий апарат та доступ до всіх реєстрів та звітності, що дозволяє звести докупи все, що відбувається всередині заплутаної мережі венчурних фондів, акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, зареєстрованих як на членів родини Вязьмикіна. , і на явно підставних осіб. Але, мабуть, звідкись надійшла команда не чіпати Сергія Вязмікіна і скандал, викликаний розслідуванням «Української правди», яка опублікувала кадри його ранкової пробіжки Блакитним берегом у компанії Ігоря Абрамовича, і тихо спустили на гальмах. А сам Вязмікін разом із Абрамовичем продовжують тихо та спокійно жити у Ніцці, на віллі російського банкіра Давлетьярова.