Ігор Смєшко: горе-генерал перетворивший розвідку на діряве корито, працючи на ваших і наших

Коли Порошенко призначив Ігоря Смєшка головою Комітету розвідок - це назвали великою кадровою помилкою.

7 жовтня Президент України Петро Порошенко призначив Ігоря Смешка своїм радником. Трохи пізніше, в той же день, з'явився Указ Президента про створення Комітету з питань розвідки при президенті, головою якого П. Порошенко призначив екс-главу СБУ І. Смешко.

І. Смешко доручено внести у двотижневий строк: проект положення про Комітет з питань розвідки при президенті і пропозиції щодо її персонального складу, і пропозиції про порядок координації діяльності розвідувальних органів України в особливий період.

Важлива деталь: до того, як стати радником Петра Порошенка, І. Смешко був також радником в.о. президента Олександра Турчинова. Того самого Турчинова, який, змінивши на посту голови СБУ І. Смешко в 2005-му, в останній день своєї роботи в СБУ знищила досьє на супер-агента російських спецслужб Семена Могилевича, уродженця Києва, лідера «російської» організованої злочинності за межами РФ.

З втратою досьє на Могилевича спецслужби України втратили і можливість контролю цілого ряду злочинних синдикатів на території нашої країни; була знищена і інформація про контакти і зв'язки С. Могилевича - по-суті, зв'язках російських спецслужб у злочинній, бізнес- і політичному середовищі, замикає на Могилевича. Ця деталь біографії говорить про «принциповості» І. Смешко, готового консультувати кого завгодно - навіть зрадників інтересів Служби.

Але повернемося до персони Ігоря Смешка.

Ставши головою Комітету з питань розвідки при президенті України, Ігор Петрович вступив в одну і ту ж річку двічі. Він уже очолював Комітет з розвідки при президенті України Леоніді Кучмі - з липня 1995 року до квітня 1998-го, а потім - у квітні 1998-го по лютий 1999 го - був 1-м заступником Комітету.

Паралельно займаючи посаду начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони - з червня 1997 по вересень 2000-го року. Тобто до старту активної фази «касетного скандалу» і пов'язаного з ним вбивства (зникнення) опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе - спецоперації російських спецслужб.

На займаних посадах, в силу службового становища Ігор Смешко мав усю повноту інформації по лінії трьох розвідок - в сферу контролю Комітету з розвідки (КПР) входили розвідоргани СБУ, Міністерства оборони, Державного комітету з охорони кордонів, а також кримінальна розвідка ГУБОЗ МВС. Очолюючи КПР, І. Смешко здійснював загальне керівництво всіх разведорганов держави, поєднував їх зусилля для досягнення тих чи інших цілей і рішення задач.

Саме при Ігорі Смєшку головою КПР, а пізніше - начальником ГУР МО, саме з його ініціативи підрозділ ГУР МО по боротьбі з міжнародною організованою злочинністю було укомплектовано кращими співробітниками ГУР. А з ГУБОЗ МВС України в МО України були переведені офіцери, що мали відповідний досвід роботи, котрі мали зв'язки в оперативному середовищі (найбільших організованих злочинних співтовариствах України) і оперативними джерелами.

Крім того, в ГУР були прийняті на службу співробітники спецназу УБОЗ МВС - підрозділу «Сокіл». Всі співробітники цього підрозділу ГУР МО мали документи прикриття (посвідчення) ГУБОЗ МВС. А колишні співробітники підрозділу МВС «Сокіл» мали і відповідну форму: вони її одягали під час проведення операцій під прикриттям органів МВС.

Для чого докладно все це перераховую?

Саме при злочинному потуранні керівництва КПР і розвідпідрозділи МО, БМУ, Держкомкордону та МВС зокрема стало можливим безперешкодне здійснення спецслужбами РФ спецоперації - «касетного скандалу» з вбивством (зникненням) журналіста Гонгадзе. Скандалу, який завдав гігантський збиток державності України, кинув нашу країну в безодню хаосу і дав старт процесам відторгнення і окупації зовнішнім агресором значних територій нашої держави.

Що примітно: саме співробітники ГУБОЗ МВС, в тому числі кримінальної розвідки і «Сокола», які працювали під кураторством ряду офіцерів СБУ, «зав'язаних», в свою чергу, на ФСБ і ГРУ ГШ ЗС РФ - стали кістяком кілерських банд.

Наприклад, сумнозвісної «банди Гончарова» (Київський регіон) або «банди Мар'янчука» (Одеса, південні області України). Ці, по-суті, диверсійні загони з числа діючих працівників ГУБОЗ МВС та СБУ, а також завербованих ними агентів з кримінального середовища, багато років здійснювали терор, замовні вбивства видних, впливових в Україні політиків, чиновників, бізнесменів, здійснювали силове прикриття акцій спецслужб РФ на території України - без будь-якого дієвого протистояння з боку розвідок МО, МВС, СБУ. І так було до вересня 2000 року, коли сталася «касетний скандал» і «раптом» з'ясувалося, що в стеженні за журналістом брало участь Управління кримінального розшуку МВС.

Факт: все розвідки, які були під керівництвом Ігоря Смешка, не мали жодної інформації ні про підготовлюваний «кольчужний скандал», ні про «касетний скандал», ні про «Гонгадзегейте». А якщо і володіли, то нічого не зробили для того, щоб запобігти цим спецоперації, протидіяти їм.

Так, в момент «касетного скандалу» І. Смешко вже не очолював Кмітет з розвідки, а «лише» очолював ГУР МО, але! - ми недарма вище описали, що саме Ігор Смешко перетягнув на військову розвідку функції боротьби з організованою злочинністю за межами України, для чого в структуру ГУР перевів десятки працівників ГУБОЗ та «Сокола» МВС зокрема. Як мінімум, товаришів по службі тих, хто перебував у «банді Гончарова», «банді Мар'янчука» і їм подібним диверсійних підрозділам, контрольованих спецслужбами РФ. «Випадкових людей» в «Соколі» і УБОЗ часів перших наборів в ці підрозділи не було - кадри туди підбиралися специфічні, була кругова порука, обмін інформацією тощо

Нагадаємо, І. Смешко майже три роки очолював КПР і ще три роки очолював ГУР МО - і весь цей час про «банди перевертнів» - ні сном, ні духом, ніяких зрушень в розкритті резонансного вбивства видних політичних (Чорновіл, Гетьман, Щербань) діячів , ніяких гучних викриттів великих корупційних схем в системі вищих органів держвлади, нестримне злодійство в тому ж Міністерстві оборони.

Спецслужби РФ «паслися» в Україні, як у себе вдома, просували на відповідальні і вищі посади в нашій державі свою агентуру і просто ставлеників - де весь цей час був «герой невидимого фронту» Ігор Смешко? Питання риторичне.

Зрадник, майор Микола Мельниченко та його спільники роками «писали» Президента України - де була доблесна розвідка?

Ігор Смешко сьогодні персонально несе всю відповідальність за те, що сталося з Україною - за розвал спецслужб, за розвал української армії, за розвал держапарату. Будучи «головним розвідником» держави і «головним військовим розвідником», він не зміг (не захотів) запобігти експансії російських спецслужб в Україні.

Будучи, по суті, знятим з посади за провал в роботі у вересні 2000 року, І. Смешко був відправлений Л. Кучмою в «дипломатичну посилання» - до Швейцарії. Звідки, пересидівши, незабаром повернувся, а у вересні 2003 року очолив ... СБУ. Це призначення відбулося вже при голові Адміністрації Президента Віктора Медведчука, коли чи не всі ключові вищі призначення в Україні узгоджувалися в адміністрації президента Росії Володимира Путіна. З огляду на важливість посадовий позиції І. Смешко, його «зміцнили» іншим ставлеником В. Медведчука - Володимиром Сацюком, який став заступником Смешко.

Володимир Сацюк і Ігор Смешко стали ініціатором вечері на дачі В. Сацюка, на який був запрошений і там же отруєний діоксином кандидат в Президенти від опозиції Віктор Ющенко. Дивом вижив і став таки президентом.

Сам Ігор Смешко факт отруєння завжди заперечував...

Одних тільки цих фактів у біографії І. Смешко вистачить для того, щоб поставити жирний хрест на подальшій кар'єрі будь-якого розвідника.

Проте, ця людина знову очолила при Порошенку усе розвідувальне співтовариство держави Україна. І отримував допуск до всіх без винятку таємниць держави. Таємниць і інтереси, які він ні берегти, ні захищати не вміє. Або не хоче.