Відомий активіст Дмитро Корчинський опублікував критичний допис у мережі Фейсбук щодо призначення Леоніда Кравчука членом ТКГ. 

"Відтепер Україну в мінській переговорній групі представлятиме кравчук (ватник, матеріально залежний від медведчука). Він міг би представляти й протилежну сторону. Більше нікого не треба: сидить одинокий кравчук і пише текст домовленості між собою і собою про нашу капітуляцію", - пише Дмитро Корчинський. 

Так, коментатор Андрій Срібний також підтримав допис Корчинського. 

"Може це також не спроста, також знаково, Кравчук в Бєловєжській пущі підписував, тепер також... Кажуть в маскві люблять різні знаки і символи.." - пише Срібний. 

Українці раніше писали, що сайт президента України передає слова Леоніда Кравчука після його призначення представником України в ТКГ. Кравчук відзначає, що він думав над тим, щоб зайняти таку важливу посаду, але коли подумалося, що наші хлопці і дівчата гинуть, захищаючи свою землю, то сумнівів не стало і думати було над чим, бо прийшло розуміння, що потрібно докласти всіх з ВОІ зусилля, щоб досягти миру.

Це золоті слова першого президента України, тільки є одне «але». Леоніду Макаровичу треба було думати набагато раніше, якщо він не хотів, щоб українські хлопці зараз гинули від московських куль, захищаючи нашу землю.

Про це на своїй сторінці в Facebook пише екс-міністр інфраструктури Володимир Омелян.

#МаємоТеЩоМаємо Леоніду Макаровичу треба було думати набагато раніше, якщо він не хотів, аби українські хлопці і...

Posted by Volodymyr Omelyan on Thursday, July 30, 2020

Він зазначає, наприклад, думати Кравчуку потрібно було, коли займався комуністичною ідеологією і «нічого не знав про злочини комунізму та Голодомор». Або, коли зробив все можливе, щоб Чорновіл не став президентом, а сам потім бездарно віддав свою посаду «червоним директорам».

Або, коли, маючи шанс перетворити Україну, яка була найпотужніша економічно в Східній Європі, в провідну європейську державу - увійшов в історію знищеними галузями і зданим за безцінь ядерною зброєю. До речі, ядерний арсенал України оцінювали в тодішні 100 млрд доларів, а політична роль ядерної зброї взагалі безцінна. Особливо зараз.

Володимир Омелян зазначає, але в історії немає умовного способу і не факт, що він би зробив інакше, навіть, якщо б міг. Єдине, що радує в цій сумній ситуації - Зеленський кожним своїм кроком прискорює свій безславний кінець.