На смерть відомого сатирика і гумориста Михайла Жванецького всі відреагували по-різному. Деякі щиро співчували і співпереживали, інші зловтішалися, що туди йому і дорога.
На даний феномен звернув увагу відомий журналіст Ель Мюрид.
Підпишіться на Українці у Google News! Тільки найяскравіші новини!
Підписатися"Смерть Жванецького, як би не здавалося дивним, у багатьох викликала не саму добру до покійного реакцію. Хоча здавалося б-жив собі чоловік, виступав, збирав зали. Хто не хотів-той не ходив. Не політик, не обіцяв і не крав, загалом, дивна саме жовчність чималого числа відгуків", - пояснює Ель Мюрід.
Далі експерт пояснив, з чим саме у багатьох асоціювався Михайло Жванецький і чому у деяких навіть виникла неприязнь до сатирика.
"Жванецький-голос радянської інтелігенції. Тієї,яка всіма фібрами душі ненавиділа" совок " за... ну, там у кожного щось своє. Але вже точно не захоплювалася. Збуватися. "Совка" немає. А життя якось сильно краще не стала. Логічно, що хтось повинен бути винен. Ми! Всіма фібрами своєї душі! Наближали цей день як могли! А нас забули по дорозі... Ось адже сволота. Хто сволота? Та ось цей, єврей балакучий, і є сволота. Звичайна, до речі, для інтелігенції, історія. Що нашої, що взагалі. Ось прямо зараз інтелектуали всього світу мліють від перемоги демократа Байдена, але в тому і справа, що в світі глобального майбутнього їх місце - біля самого непотрібного кута в камері. Вони взагалі будуть не потрібні як клас або як явище. І, звичайно, будуть цим вкрай ошелешені. Тому знайдуть ще кого-небудь, хто буде в цьому винен", - пише Ель Мюрід.
Також журналіст сранівает людини мистецтва з совістю.
"А художник-він просто совість. Совість не лікує, не кличе, не спонукає на звершення. Її призначення тільки в одному - хворіти. Коли все нормально - про неї ніхто не згадує. Коли немає - вона починає саднити і смикати. Ні для чого більше вона, в общем-то, і не потрібна, якщо так розібратися", - резюмує Ель Мюрид.
