У центрі скандалу — мільйони доларів, зернові схеми десятирічної давнини та бізнесмен Олексій Федоричев, який намагається керувати процесами зі своєї резиденції в Монако. Поки слідство переходить з рук до рук, порти залишаються заблокованими законом. Чому Феміда не повірила аргументам захисту та що саме опинилося «за ґратами» судових рішень?

Портова нерухомість під арештом: що втратив бізнесмен

Київський апеляційний суд поставив крапку у черговому етапі боротьби за активи групи ТІС (TIS) у порту «Південний». Майно компаній «ТІС-Зерно» та «ТІС-Міндобрива» залишається під суворим арештом. Йдеться про стратегічні об’єкти, без яких робота морського вузла фактично паралізована в юридичному сенсі.

Серед заблокованих активів:

  • Величезний зерновий склад, де можна зберігати 120 тисяч тонн збіжжя одночасно.
  • Майже 90% частки перевантажувального комплексу на 16-му причалі.
  • Очисно-сушильні вузли та десятки тисяч квадратних метрів споруд на 17-му причалі.
  • Навіть приватна нерухомість — квартира у столиці, яка також потрапила у «список Феміди».

Власником усього цього багатства є Олексій Федоричев — людина з цікавою біографією: уродженець Підмосков'я з угорським паспортом, який уже давно обрав для життя сонячне Монако.

Анатомія схеми: куди зникло державне зерно

Справа, за якою накладено арешт, тягнеться ще з 2017 року і стосується подій 2014-го. Слідство малює картину класичної «комбінації»: державна корпорація ДПЗКУ відвантажувала зерно на кіпрські фірми, підконтрольні Федоричеву.

Проте замість того, щоб платити державі, зерно миттєво перепродавали реальним покупцям — наприклад, Саудівській Аравії. Гроші осідали на іноземних рахунках під виглядом оплати за «фрахт» та «транспортні послуги». Загальна сума збитків вражає — понад 60,5 мільйонів доларів прямого заволодіння зерном та ще 45,8 мільйонів доларів, які, за версією слідства, були «відмиті» через фінансові лабіринти.

Аргументи захисту: «Підозра не вручена — винуватий не я»

Адвокати Федоричева в суді намагалися розіграти карту процесуальних порушень. Головний аргумент — їхній клієнт не отримав підозру особисто в руки. Мовляв, людина живе в Монако, нічого не знає, а місцева влада князівства взагалі вважає цю справу звичайним «економічним спором», а не криміналом.

Проте український суд ці доводи не переконали. Судді вирішили, що слідство зробило все можливе, аби повідомити бізнесмена про підозру. А на стадії арешту майна головне — не остаточний вирок, а ризик того, що цінні активи можуть «випаруватися» так само швидко, як свого часу державне зерно.

Замість НАБУ — поліція: що далі?

Цікавим поворотом у цій історії стало те, що справу, яку роками вело НАБУ, нещодавно передали до Національної поліції. Чому відбулася така ротація в розслідуванні, яке стосується топкорупції та величезних сум — питання відкрите.

Наразі портова імперія Федоричева залишається у підвішеному стані. Власник у Монако, зернові склади під арештом у «Південному», а суди тривають. Очевидно одне: держава не збирається так просто пробачати збитки, а боротьба за контроль над експортними воротами країни лише загострюється.