Попри дані слідства про суттєве перевищення швидкості та десятки попередніх штрафів водія, Феміда стала на бік народного обранця. Чому швидкість у 140 км/год не стала приводом для вироку, і які помилки слідства допомогли депутату залишитися на волі, писало видання ВВС.
Трагедія на трасі: що сталося того ранку
Нагадаємо, що подія, яка назавжди змінила життя кількох родин, сталася 3 листопада 2023 року. Близько десятої ранку на трасі Київ — Чоп, у межах села Березівка, автомобіль марки «Мерседес», за кермом якого перебував нардеп Андрій Ніколаєнко, збив молоду дівчину. Травми виявилися несумісними з життям — 18-річна місцева мешканка загинула на місці.
Слідчі ДБР тоді встановили: депутат їхав із Києва до Львова і значно перевищував швидкість. Камери зафіксували цифри, що на 40-50 км/год перевищували дозволену норму. Ба більше, з’ясувалося, що водій — систематичний порушник: за два попередні роки на нього виписали 22 постанови за «швидку їзду».
Підпишіться на Українці у Google News! Тільки найяскравіші новини!
ПідписатисяВерсія захисту: "Вона біжить на нас!"
У суді Андрій Ніколаєнко своєї провини не визнав. Він чесно підтвердив, що того ранку дійсно рухався лівою смугою зі швидкістю близько 140-145 км/год. Проте, за його словами, ситуація була безвихідною. Коли дівчина несподівано вибігла на дорогу з-за іншої машини, відстань до неї була критичною — лише 50-60 метрів.
«Я одразу загальмував і почав сигналити, але вона не реагувала», — переконував суд депутат. Його слова підкріплювалися свідченнями дружини, яка була в салоні й у момент наближення крикнула: «Вона біжить на нас!». Цікаво, що єдиний потерпілий у справі — брат загиблої — також не висунув претензій до нардепа, зазначивши, що сестра перебігала дорогу в недозволеному місці, ігноруючи підземний та надземний переходи неподалік.
Чому розвалилося обвинувачення: помилки слідства
Ключовим моментом суду стало питання: чи міг водій уникнути наїзду, якби їхав із дозволеною швидкістю 110 км/год? Експерти ДБР стверджували — так, міг. Але суддя Максим Буткевич ці висновки відкинув.
Головною причиною став «невдалий» слідчий експеримент. Справа в тому, що правоохоронці проводили його в темну пору доби, тоді як реальна ДТП сталася яскравим днем. Через це суд вирішив, що неможливо точно встановити швидкість бігу дівчини, а отже, й математично довести, чи встиг би водій загальмувати за умови меншої швидкості авто.
Оскільки слідчий експеримент із самим депутатом взагалі не проводився, суд постановив: зв’язок між перевищенням швидкості та смертельним наїздом не доведений.
Закон і сумніви: фінал історії
Згідно з Конституцією України, вину не можна будувати на припущеннях. «Усі сумніви тлумачаться на користь особи», — саме цією нормою керувався суд, виголошуючи виправдувальний вирок 27 квітня 2026 року.
Сам Андрій Ніколаєнко під час процесу запевняв, що максимально сприяв слідству і не намагався втекти від відповідальності. Проте він наголосив, що цей випадок назавжди залишиться для нього важким тягарем: «Це досвід, якого нікому не побажаєш — розуміти, що людину вже не повернути».
Поки що суспільство активно обговорює, чи є це рішення справедливим тріумфом закону, чи черговим прикладом того, як депутатський мандат допомагає вийти сухим із води навіть у найважчих обставинах.
