Їй приписують володіння статками на кілька сотень мільйонів доларів. Але що найцікавіше у цій історії - Людмила є громадянкою України з долею, багатою на кримінальні сюжети, пише "Антикор".

Народилася Людмила у Києві в 1951 році. Про рідного батька нічого не відомо, а виховував дівчинку вітчим Віктор Міхєєв, колишній молодший офіцер держбезпеки. Ширились чутки, що з «органів» його витурили через службову невідповідність. Робота у Міхєєва була цікавою і, як би зараз сказали, корупційно наповненою - він відповідав за виїзд радянських громадян за кордон. Схоже, що так і не зміг втриматися від спокуси заробити. Але навіть після відставки він продовжив співпрацювати з органами, що згодом виявилося дуже корисним для діяльності його дружини і надалі для дочки.

Кар'єра матері була не такою престижною, але не менш захоплюючою. Мати Людмили, Ніна Міхєєва, майже все життя пропрацювала у громадському харчуванні, причому більша частина кар'єри припала на посаду старшої буфетниці кафе «Політ» в аеропорту «Жуляни». Саме тут і були виявлені таланти дружини колишнього «гебіста». Саме тут вона змогла застосувати всі свої організаційні здібності у створенні злочинної групи, якою керувала багато років.

Викриття цієї групи відбулося у 1983 році, що закінчилося кримінальною справою.

Все було більш ніж серйозно. Стаття 86-1 Кримінального кодексу про розкрадання державного майна в особливо великих розмірах передбачала суворе покарання, аж до смертної кари. Слідство встановило, що Міхєєва діяла у складі організованого злочинного угруповання, яке роками разом з кримінальними «авторитетами» не тільки розкрадало держмайно, а й організувало схеми зі скупки, продажу і перепродажу краденого, відмиванні грошей.

Для Міхєєвої все мало було б закінчитися сумно, але врятували зв'язки чоловіка.

Слідчому з особливо важливих справ слідчого відділу Управління на транспорті Яблонському С.І., який вів цю справу, подзвонили «зверху» із управління держбезпеки і настійно порекомендували перевести громадянку Міхєєву до Міської психіатричної лікарні №1 міста Києва, більш відому в народі як «павловка».

Що і було зроблено 27 липня 1983 р.

Після недовгої «відсидки» у лікарні Міхєєву виписали з діагнозом «тривалий реактивний депресивний психоз» і довідкою про те, що за станом здоров'я притягувати її до кримінальної відповідальності не можна. Сім'я могла зітхнути спокійно.

Невідомо, що більше, кримінальні таланти матері та вміння використовувати зв'язки вітчима вплинули на юну Людмилу або просто час був таким, але вона швидко і добре засвоїла такий «ефективний спосіб» збагачення без особливих зусиль.

Спершу вона намагалася зробити все як у людей: закінчити ВНЗ і знайти роботу. Але з навчанням щось не заладилося - десять років пішло на те, щоб закінчити заочний факультет інституту КІІЦА у 1981 році, саме за два роки до порушення кримінальної справи проти її матері.

Потім вона пропрацювала секретарем-машиністкою і лаборанткою у військовому училищі. Але довго так тривати не могло.

Союзу залишалося жити ще декілька років, але звичний світ вже відчутно тріщав по швах. У 1985-му на зміну низці кремлівських старців прийшов досить молодий і рішучий новий генсек Горбачов. Почалася перебудова і економічна лібералізація, яка відкрила нові перспективи людям з амбіціями і комерційною жилкою.

Людмилу вітер змін застав у Харкові, який на той час був епіцентром нових викликів та можливостей. Місто-мільйонник, переповнений студентами, інженерами і підприємствами важкої промисловості, був хорошим трампліном для бізнесу.

У 1988 році виконком Дзержинської районної ради народних депутатів реєструє багатопрофільне кооперативне науково-виробниче об'єднання «Інтеграл» (код 22624089), розташоване у Харкові за адресою Білгородська 92Б.

Засновниками стали Людмила (на той момент у заміжжі взяла прізвище Бурлакова) та її родичі Козакови, розподіливши частки як 1 (Бурлакова) до 2 (Козакови). Через рік вони відкрили ще одне підприємство - «Совінтерфранс» з тими ж пропорціями (частками) у власності, після цього пішли інші.

Інвестиції у нафтовій і цементний бізнес давали прибуток. Справи йшли добре.

Однак, як кажуть, грошей багато не буває.

Людмила, очевидно, добре засвоїла уроки сім'ї, в якій вона виховувалася і тому, крім основного бізнесу, мабуть, вирішила відкрити більш прибутковий, але нелегальний бізнес з відмивання грошей. З цією метою запросила на роботу свою матір з її хорошими зв'язками у кримінальному світі та імунітетом від кримінального переслідування. Вона розуміла важливість особистих контактів та зв'язків.

Гроші стали надходити мішками, чорний нал «криміналітету» в мішках і тубусах - це стали звичні трудові будні.

Однак у 1992-1993 роках їх відносини з криміналітетом сильно зіпсувалися, схоже вони когось «кинули». Людмила поспішно втекла від криміналітету до США, звідки і продовжила керувати Інтегралом.

З тих пір пройшли десятиліття, колишні «малинові піджаки» стали респектабельними бізнесменами. Немає сенсу ворушити минуле. Але тільки за умови, якщо вчасно закрити борги.

Людмила Бурлакова (Марченко) цього не зробила, а даремно.

На початку нульових українська феміда зацікавилася Бурлаковою (Марченко) у зв'язку із закриттям кооперативу «Інтеграл». У грудні 2003 року Господарський суд Харківської області розглянув справу №16/480-03 про ліквідацію кооперативу і дійшов висновку, що є всі підстави підозрювати у злочині і нанесенні матеріального збитку в особливо великих розмірах. Зовсім як у матері двадцять років тому.

Як ми бачимо, компенсувати завдану шкоду Марченко не поспішає, ігноруючи рішення суду та вимоги партнерів відшкодувати належні їм кошти.

За фактом невиконання рішення суду Харківської області відкрито кримінальне провадження.

І хоч точні суми боргів публічно не були озвучені, можна припустити, що мова йде про серйозні суми. На початку 90-х щорічний оборот кооперативу «Інтеграл», з публікацій у пресі, а також із заяв Людмили, становив 12-15 млн доларів.

За оцінками експертів, приблизна сума несплачених Людмилою Бурлаковою податків, з урахуванням дивідендів від інвестицій, на які вона посилається, на даний час може сягати 300 млн доларів. Для порівняння - весь річний бюджет Харкова 450 млн доларів.

Якими трюками Людмила Бурлакова (Марченко) скористається, хто і кому буде дзвонити, пропонувати гроші і які суми, щоб «зам'яти» справу - подивимося!

Поки незрозуміло, яким чином вдасться повернути вкрадене у держави, адже в Україні громадянка Людмила Бурлакова (Марченко) давно не з'являється.

Але колишній харків'янці не варто розраховувати на те, що Інтерпол працюватиме погано, а в Україні цю справу забудуть. Дуже вже вона обіцяє бути гучною і показовою.

Стежимо за подальшим розвитком подій. Буде цікаво!